20.08.2025

Порядок стягнення аліментів з-за кордону на підставі Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року

Забезпечення фінансової підтримки дітей та інших членів родини є безумовним обов’язком, який не зникає навіть при перетині державних кордонів. У випадках, коли боржник за аліментними зобов'язаннями проживає за кордоном, стягнення коштів регулюється міжнародними договорами. Це створює надійний правовий механізм для захисту прав громадян України.

Правовою підставою для стягнення аліментів з особи, яка мешкає на території іншої держави, є чинний міжнародний договір про правову допомогу у цивільних справах. Найбільш поширеним таким документом є Гаазька Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року. Для України вона набула чинності 01 листопада 2013 року і на сьогодні застосовується у відносинах із 55 державами-учасницями.

Загалом Конвенція поширюється на зобов’язання про утримання дитини віком до 21 року та на одного з подружжя. Однак, приєднавшись до неї, Україна залишила за собою право застосовувати її положення до зобов’язань про утримання, що виникають між батьками та дитиною віком до 18 років. Водночас Україна розширила застосування розділів V «Визнання і виконання» та VIII «Загальні положення» Конвенції на стягнення утримання з батьків на повнолітніх непрацездатних дочку, сина; з батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років; з повнолітніх дочки, сина на непрацездатних батьків; а також на інші категорії сімейних зобов'язань, передбачені законодавством.

Конвенція дозволяє вирішувати широке коло питань. Особа, яка претендує на аліменти, згідно зі статтею 10 може подати заяву про визнання або визнання і виконання рішення, про виконання вже визнаного рішення, про прийняття нового рішення про стягнення аліментів у запитуваній державі, а також про зміну раніше ухваленого рішення. Боржник, у свою чергу, може подати заяву про визнання рішення, яке змінює попереднє, або про зміну рішення.

До заяви необхідно додавати відповідну інформацію, яка може сприяти її розгляду. Зокрема, це дані про фінансове становище кредитора та боржника, включно з інформацією про місце роботи та активи останнього, а також будь-яка інша інформація, що може допомогти у розшуку відповідача. Також додаються всі необхідні підтверджувальні документи, наприклад, ті, що стосуються права заявника на безоплатну правову допомогу.

Для заяв про визнання або визнання і виконання рішення про стягнення аліментів стаття 25 Конвенції встановлює чіткий перелік документів. До них належать повний текст рішення, документ про те, що воно підлягає виконанню в державі походження, підтвердження належного повідомлення відповідача про провадження, а також за потреби документи про суму заборгованості та інформація для проведення індексації.

Усі заяви та додані до них документи подаються через центральні органи Договірних держав та повинні мати засвідчений переклад на офіційну мову держави, де вирішуватиметься питання. В Україні таким центральним органом є Міністерство юстиції, яке діє як безпосередньо, так і через свої територіальні органи — міжрегіональні управління. Форми заяв, рекомендовані Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права, розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Важливо зазначити, що Конвенція застосовується не лише до судових рішень. Її дія поширюється на рішення адміністративних органів, а також на угоди сторін про утримання, які підлягають визнанню та виконанню нарівні з рішеннями судів. Ключовим аспектом Конвенції є також забезпечення ефективного доступу заявника до безоплатної правової допомоги для захисту своїх прав.

Конвенція 2007 року є дієвим та доступним інструментом для вирішення питань стягнення аліментів на міжнародному рівні. Міністерство юстиції України та його територіальні органи надають всебічну підтримку громадянам для захисту їхніх законних прав та інтересів у цій сфері.